Наукова інформація
ЕПІЛЕПСІЯ – ХВОРОБА ВИЛІКОВНА, ЯКЩО СВОЄЧАСНО УСУНУТИ ЇЇ ПРИЧИНИ

ЧИТАТЬ НА РУССКОМ | READ IN ENGLISH

 

ІЛЮК Юрій Іванович,

кандидат медичних наук, нейрохірург вищої категорії,

завідуючий міжобласним відділенням функціональної нейрохірургії

Київського обласного психіатрично-наркологічного медичного об’єднання.

Контактний телефон: + 38 (067) 663-32-72.

 

Епілепсія – хронічне багатопричинне захворювання головного мозку, яке характеризується наявністю повторних спонтанних нападів, які виникають внаслідок надмірних нейронних розрядів та супроводжуються різними клінічними симптомами.

Для ефективного лікування епілепсії необхідно визначити не тільки характер захворювання, але і діагностувати його причину(причини).

Причини епілепсій, хоча і надто різноманітні і різнопланові, але мають споріднений вплив на головний мозок – викликають зниження кровоплину і  сповільнення руху спиномозкової рідини з порушенням обміну речовин в мозковій тканині та виникненням надмірних нейронних розрядів. Ці причини є або хворобами чи вадами як самого головного мозку (пухлини, кісти, гематоми, абсцеси, хронічні запалення тканини мозку, вади і хвороби судин мозку), так і суміжних з мозком оболонок і черепа, а також віддалених від головного мозку органів чи всього організму (ендокринні, обмінні та системні захворювання організму).

Причинами епілепсій можуть бути як окремі захворювання чи вади, так і поєднання декількох чинників.

Як свідчить наш багаторічний досвід комплексного (хірургічного, медикаментозного та відновного) лікування епілепсій, шляхом усунення стиснення головного мозку разом з усуненням звуження судин оболонок мозку  та відновленням відтоку спинномозкової рідини  (при  гідроцефалії) можна досягти не тільки припинення нападів з відміною протисудомних препаратів, але й відновлення втрачених психічних функцій. Такого високого рівня ефективності комплексного лікування вдається досягти у хворих, яким вищевказане комплексне лікування проводиться на ранніх стадіях розвитку епілепсій. У хворих з задавненою тривалою хворобою ефективність такого лікування менша, як в плані припинення чи зменшення частоти і важкості нападів, так  в плані відновлення психічних функцій.

Наведені дані вимагають змінення ставлення до епілепсій як самими хворими, так і їхніми батьками і родичами, пам’ятаючи, що це захворювання супроводжується відмиранням нервових клітин. А тому навіть при рідких припадках і тривалому майже непомітному зниженні інтелекту це захворювання призводить до слабоумства, а кожен припадок таїть небезпеку бути останнім. Тому тільки рання всебічно повна діагностика причин епілепсії та їх своєчасне усунення (навіть не повне) можуть забезпечити виздоровлення чи значне поліпшення стану й якості життя хворих.