Автор: Гаргаун В.А.

Актуальність цієї статті полягає ознайомленні читачів із досить поширеним розладом, який, з одного боку, являються причиною хронічних страждань, а  з іншого – його аспектом є нестандартне, оригінальне мислення. Як наслідок люди з межовим  розладом особистості  є дуже творчими та  креативними особистостями.

Характерними ознаками цього розладу є (наявність всіх ознак не обов’язкова):

• порушення самоусвідомлення / самосприйняття:  виникає проблема із розумінням себе, власних бажань, усвідомленням власного Я-образу; самооцінка є досить нестійкою;
• емоційна нестійкість: настрій може змінюватись кілька разів на день без особливих та очевидних причин.
• інтенсивні та нестійкі міжособистісні стосунки: спостерігається часта зміна ставлення до оточуючих та механізми ідеалізації / знецінення, що змінюють один одного;
• соціальна ізоляція або непереносимість самотності: може проявлятися навіть в оточенні інших людей, а також спостерігаються відчайдушні зусилля по уникненню самотності, що супроводжується страхом бути покинутим.
• хронічне відчуття пустоти;
• складнощі у диференціації та самоконтролі: емоції важко розрізняються та контролюються, особливо гнів та злість, спостерігаються імпульсивна поведінка.
• прояви параної та дисоціації: короткотривалі стани викликані стресогенними факторами середовища, що характеризуються надмірної підозрілістю, відчуттям «виходу з тіла», нереальності оточуючої дійсності тощо;
• суїцидальні прояви: думки, фантазії, погрози, дії та, найймовірніше, трапляються акти самопошкодження, які не являються смертельними (самопорізи, опіки від гасіння цигарок об шкіру тощо); варто відмітити, що за даними Німецької асоціації психіатрів, 90% пацієнтів із самопошкодженнями мають підтверджений діагноз «межовий розлад особистості»;
• імпульсивні вчинки, що можуть завдати шкоди здоров’ю: небезпечне водіння, переїдання або недоїдання, проміскуїтет, зловживання алкоголем або іншими психоактивними речовинами тощо.
• низка інших другорядних симптомів, як-от безпричинна напруга, відраза до себе,  особливі види мислення, ексцентричність зовнішнього вигляду, приналежність до певних угрупувань чи субкультур тощо.

Особливо важливим є розпізнавати цей розлад у залежних та співзалежних осіб, оскільки традиційне лікування не дає бажаних результатів. Пацієнт потребує особливого психотерапевтичного підходу. Цей також стосується найчастішого супутнього розладу – депресії. Лікування антидепресантами не завжди дає змогу досягти бажаного результату, оскільки більшість антидепресантів спрямовані на регуляцію серотоніну, дофаміну, норадреналіну та інших нейромедіаторів. В той же самий час причиною депресії при межовому розладі може бути дисфункція в роботі такої ділянки мозку як мигдалеподібне тіло.

Щодо поширеності у світі, то згідно останніх даних німецької асоціації психіатрів, близько 3% популяції, тобто кожна 33-тя особа має межовий розлад особистості. До того ж варто відмітити, що переважна більшість осіб, які мають вищезазначені симптоми не звертаються за допомогою. Цікавим також є те, що з віком симптоми втрачають інтенсивність прояву та багатьом вдається успішно адаптуватись в суспільному житті, що впливає на статистичні данні.

У назві статті навмисно додано характеристику «геніальність», оскільки як і будь-яке явище у нашому світі, цей розлад має й позитивні характеристики, як-то кажуть у медалі завжди дві сторони, які проявляються у осіб, які пройшли необхідне лікування та змогли реалізуватись в адаптивному середовищі:

• особи з рівнем інтелекту вище середнього;
• особи з високим рівнем креативності та нестандартним мисленням: часто виділяються з-поміж оточуючих та завдяки креативності можуть досягати кращих результатів в роботі, вважатись геніальними у сфері творчості (музика, живопис, поезія тощо);
• особи, які дуже захоплюються та повністю віддаються улюбленим заняттям;
• можуть проявляти високий рівень емпатії та прагнення допомагати іншим;
• налаштовані на близькість в стосунках: можуть будувати дуже міцні та якісні стосунки за умови відсутності нестійкості та амбівалентності зі сторони оточуючих;
• підвищена емоційність може працювати у зворотному напрямку, тобто позитивні емоції приносять більше задоволення (можливе досягнення екстатичних почуттів).

Логічним є запитати про природу цього неоднозначного розладу. Відповідь буде такою ж амбівалентною. Досі точно невідомо! Виявлено чіткий зв'язок між фізичним, психологічним та фізичним насиллям, що могло переживатись особою у дитячому віці, проте велика частина опитаних пацієнтів не відмічали цих фактів. Досить популярною теорією є та, що включає генетичний фактор, тобто батьки, які являються носіями психічних розладів не мали змоги та відповідних вмінь навчити власних дітей базовим навичкам психіки.

Варто також подумати над тим який спосіб лікування являється найбільш ефективним при цьому розладі. Як зазначалось вище, зазвичай симптоми важко піддаються лише фармакотерапії, адже препарати лише «згладжують гострі кути», а не вирішують всі можливі проблеми особистості з межовим розладом.

Основним терапевтичним методом є психотерапія. Варто зазначити, що у зв’язку з особливостями симптоматики досить часто класичні підходи втрачають свою ефективність. Пацієнти не отримують необхідної допомоги та часто полишають кабінет психотерапевта у безнадії щось виправити у власному житті. Більш як десятиліття назад найкращими результатами могли похизуватись КПТ-психотерапевти та психоаналітики, якщо мова йшла про більш легкі форми розладу.

Враховуючи істотні труднощі, які виникають в процесі лікування Марша Лайнен, яка на власному досвіді пережила всі особливості тяжкого перебігу цього розладу, перебуваючи в умовах монастирської общини усамітнилась та позбавившись повністю всіх симптомів розладу почала вивчати напрямок КПТ адаптувавши його для роботи з межовим розладом особистості. Так виник новий підхід – діалектично-біхевіоральна психотерапія (ДБТ).

Сьогодні цей напрямок вважається найбільш ефективним та короткостроковим. Проте, на жаль, на теренах України лише кілька років тому почали цікавитись цим психотерапевтичним напрямком. Із залученням німецьких психотерапевтів стартував начальний процес вітчизняних психологів та психіатрів. Беззаперечно це є проблемою, оскільки кількість пацієнтів, станом на зараз, значно переважає кількість кваліфікованих спеціалістів, які здатні їм надати якісну допомогу.

У випадку, якщо Ви прочитавши цю статтю відмітили у себе схожі характеристики та Вам здається, що зазначене вище стосується саме Вас (співпадіння хоча б за 5-ма критеріями), то варто звернутися за допомогою до психіатра. Страждання не повинно бути вічним супутником Вашого життя!